Батькам

1. По-справжньому любіть дитину: жалійте її,
втішайте,
підтримуйте, допомагайте, довіряйте.

2. Дитина, якій усе дозволено, теж нещаслива. В
необмеженому просторі вседозволеності, де
немає орієнтирів, дитині незатишно, а головне, вона втрачає відчуття, що є щось, чого не
можна. Передавайте дитині такий досвід взаємовідносин, як компроміс.

3. Ніколи не порівнюйте своїх дітей між собою або з
іншими дітьми типу: «І що ти за дитина
така! Он у інших діти як діти…» Це ознака нелюбові до того, з ким порівнюєте.

4. Дитина повинна відчувати, що Ви сердитесь не тому,
що
вона погана, а тому, що вона, така
гарна і розумна, приголомшила Вас своїм негарним вчинком.

5. Помірна похвала й подяка нестандартними словами
сприяють формуванню в дитини впевненості в
собі й прагненню до успіху. Знаходьте найменшу можливість підкреслити в дитині її позитивні
риси, нові досягнення, просування вперед. Не використовуйте стандартне «молодець!» Краще, якщо
Ви скажете: «Ти мені дуже допоміг!», «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
Назвіть на знак подяки дитину ласкавим ім’ям.

6. Підтримуйте інтерес вашої дитини через її
самовираження, прагнення щось зробити самостійно.
Не акцентуйте увагу на невдачі типу: «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу… Втомилася
я вже прибирати після тебе…» Краще виразіть надію на вдачу, разом аналізуйте причини неуспіху:
«Я подумала, а що, як нам зробити отак… Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але
вона робить трохи інакше…».

7. Перед відходом дитини до школи, а якщо нема
можливості, то ввечері, погладьте її зі спини за
плечика й скажіть спокійно кілька слів впевненості: «Не хвилюйся в школі, ми віримо, що ти нас
не підведеш. Ми любимо тебе». Тактильний контакт дуже важливий.

8. Уранці не вмикайте яскраве світло, не розмовляйте
голосно й дуже емоційно. Увечері, перед
сном, бажано аутотренінг із позитивною настановою.

9. Привчайте дитину до режиму дня, сну й відпочинку і
зробите добре не тільки для неї, а й для
себе.

10. Нехай в дитини буде її особистий куточок, столик,
ватман, де вона зможе демонструвати свої
творчі роботи і буде впевнена, що все це при першій ліпшій нагоді не буде викинуте на
смітник.

Підростаючи, дитина поступово сама, коли буде готова,
відмовиться від цього. Ваша маленька
людина не ваша особиста власність, і теж має право на свій особистий недоторканний
психологічний простір, як ви на косметику, гребінець, капці.

11. Навчіть дитину прибирати за собою, але не робіть
те,
що дитина в змозі зробити сама. Хай
буде правилом для Вас принцип педагогіки М. Монтес-соррі, своєрідний заклик дитини:
«Допоможи мені зробити це самому!» І нехай з вами буде завжди поруч духовність, бо все
матеріальне – тимчасове й тлінне. Вічні цінності неминущі, вони допоможуть виховати вам
гарного сина, гарну дочку. Ніхто батьками не народився. Маєте право на помилку і ви, і ваша
дитина. Але з висоти вашого досвіду треба розуміти, що не всі помилки можна виправити, не
кожне слово дитина забуде, не кожна настанова, згарячу сказана, буде корисною.